Шановні колеги, учні, батьки та всі зацікавлені особи!

Підходить до завершення «Київський олімпіадний марафон — 2010», який складався з двох турів міської олімпіади та чотирьох турів відбору до всеукраїнської олімпіади (на сайті наведені результати відборів, а також умови та розв’язання задач додаткового, четвертого туру).

Оргкомітет та журі намагалися провести змагання на найвищому рівні, учасники докладали максимальних зусиль, щоб перемогти, а постраждалими виявилися батьки учасників, вчителі і тренери, які могли лише спостерігати та хвилюватися... Але як це не прикро, треба констатувати факт: кінцівка змагань (апеляція 3-го туру) була дещо зіпсована. Щиро сподіваюсь, що це відбулося лише через втому, емоційну напругу, складність отримання максимально об’єктивної оцінки спірного питання та важливість підсумкового результату.

Нагадаю суть конфлікту. Під час апеляції результатів третього туру відбору Тимошкевич (тренер учнів 208-го ліцею) перебував поза аудиторією, в якій проходила апеляція, спілкуючись зі своїми вихованцями (що є абсолютно нормальним). Проте по завершенні апеляції одної з його учениць, яка залишилася незадоволеною рішенням журі, Тимошкевич зайшов до аудиторії, де відбувалася апеляція. На прохання голови журі залишити приміщення Тимошкевич ніяк не реагував. Далі він почав спілкуватися з членами журі щодо оцінювання роботи його учениці, фактично продовжуючи вже завершену апеляцію та вимагаючи підвищення оцінки для його учениці.

Переконаний, що такі дії Тимошкевича, крім явної неетичної складової, грубо порушують принцип рівності умов участі в олімпіаді для її учасників. Журі проводить чимало цікавих освітніх заходів (часто-густо неофіційних), витрачає на це багато власних зусиль, часу, енергії та має бажання проводити їх і надалі. Але лише для тих, хто вміє цінувати працю інших, хто розуміє, що всі повинні бути в рівних умовах, хто може погоджуватись з думкою інших, приймати рішення журі — оскільки саме журі є арбітром змагань.