У цьому дописі я наведу прості міркування по свіжих слідах олімпіади. Ці думки не є надто глибокими, але маю бажання поділитися ними з усіма зацікавленими сторонами.
Про кількість учасників
Цього року журі перевірило 1034 роботи. Хай учасників і було трохи менше (бо деякі учні встигли написати роботи за два класи), але київська міська олімпіада вперше в історії прийняла понад 1000 учасників. Хочеться усіх із цим привітати, але...
Про учасників поза заявкою
Минулого року поза заявками від районів прийшло близько 200 дітей, їх вдалося у якийсь спосіб розсадити лише через годину або й трохи більше після офіційного початку олімпіади о 10:00. Щороку кількість учасників чимраз більша, і це змусило нас уже на цьогорічній олімпіаді спробувати заздалегідь точно оцінити кількість учасників олімпіади, щоб найзручніше і без затримок усіх розташувати. Для цього, не порушуючи відкритості олімпіади, ми просили всіх учасників, хто не потрапив до заявки району, вчасно зареєструватися в оргкомітеті. Жодних обмежень, крім терміну реєстрації, не було, але навіть і тих, хто виявив бажання зареєструватися пізніше від зазначеного терміну (але до дня проведення олімпіади), було зареєстровано.
З огляду на потенційно велику кількість учасників було ухвалено, що УФМЛ та два київські райони писатимуть перший тур на факультеті кібернетики Київського національного університету. Планувалося, що таких учасників буде близько 180 осіб. Однак, без жодного попередження, додатково на факультеті кібернетики вирішили писати олімпіаду близько 50 осіб. Ще 60 незареєстрованих учасників приїхали в неділю у приміщення Київського університету ім. Грінченка. Я вважаю це проявом неповаги до оргкомітету олімпіади, який докладає величезних зусиль для нормального проведення заходу. Попри те, що олімпіада залишається відкритою і жодних обмежень на участь не передбачає, наступного року незареєстровані учасники допущені до написання робіт не будуть. Додатковим аргументом допустимості такого підходу можна вважати досить низький середній бал не зареєстрованих завчасно учнів. Їхній результат за перший тур складає в середньому 5—6 балів.
Зі свого боку ми спробуємо навести на цьому сайті заявки районів, щоб кожна дитина могла перевірити, чи потрапила вона до списку, чи ні. Адже немає бажання вступати в дискусію з учнем, відсутнім у заявці району, який стверджує, що посів на районній олімпіаді призове місце. Усі такі питання бажано узгоджувати завчасно, щоб у день самої олімпіади було зручно і учасникам, і журі, й оргкомітету. Не справедливо дитину, яка потрапила в заявку чи зареєструвалася, змушувати чекати зайву годину, а потім тіснитися у переповненій через незареєстрованих учасників аудиторії.
Про кількість призерів
На цьому сайті ми вже обговорювали недоречності, прийняті в новому офіційному положенні про олімпіади. Некомпетентність тих, хто його складав, очевидна. Укладачі, на жаль, не зробили аналізу минулого положення ані з позитивного, ані з негативного боку, а через те багато важливих пунктів виявилися недолугими. Особливо це стосується можливості нагородити до 50 % на ІІІ етапі та до 30 % учасників на IV етапі всеукраїнської олімпіади. Те, що мовчить керівництво олімпіад IV етапу і не робить спроб змінити положення, свідчить або про їхню байдужість до цих питань, або про згоду з такими нормами. Хай там як, мені здається, що на всіх членів журі IV етапу буде очікувати досить важке випробування при визначенні тих 30 % призерів.
Стосовно ж ІІІ етапу все дещо простіше: «не більше ніж 50 %» не означає, що кількість призерів конче має бути близькою до цього числа. Наше журі вважає, що норма «до 30 %» цілком слушна для визначення кількості призерів. Цим ми й керувалися, проводячи відповідну риску.
Про один несподіваний результат
Прикрість це чи випадковість, але минулорічний переможець всеукраїнської олімпіади від Києва десятикласник Атілла Бахчеджиоглу, виступивши за 11-й клас, не потрапив цього року до числа призерів ІІІ етапу. Тому за правилами він не зможе взяти участі в IV етапі. За останні 10 років у Києві таке трапляється уперше. Дуже жаль Атіллу, і єдине, що можна йому нагадати, що математики, особливо хлопчики, після таких невдач часто стають більш сильними і наступного року доводять прикрість та випадковість такого результату перемогами на найвищому рівні. Нагадаємо приклад Цицюри, який після провалу в 10-му класі наступного року виборов золото міжнародної олімпіади; Сеніна — провал у 9-му класі і бронза та золото наступних двох років на міжнарі. Тож побажаймо успіху й Атіллі.
Але варто торкнутися можливих причин такої події. Останніми роками дуже багато учасників, показавши непоганий результат у своїй паралелі (за 8-й чи 9-й клас), вважають, що вони тепер можуть на рівних боротися у паралелі 11-го класу. Так, минулого року декілька наших учасників з 9-го та 10-го класів на всеукраїнській олімпіаді виступали за 11-й. Дійсно, двоє виправдали сподівання і стали призерами міжнародної олімпіади, але решта виступили досить невдало (очевидно, що нижче за свої можливості). Внаслідок цього Київ втратив свою перевагу в рейтингу областей, і тепер ми маємо тільки 9 місць на всеукраїнській олімпіаді. Це повинно стати певним уроком нашим майбутнім поколінням, що не означає, що не можна бути амбіційними, але означає, що треба бути мудрими, приймаючи важливі рішення. Sapere aude.
Про особисті прохання
До мене особисто, і не тільки до мене, часто-густо звертаються учасники, батьки, вчителі і просять зробити для них якийсь виняток. Чи то дозволити участь у другому турі учаснику, який не став призером, чи розглянути чернетку роботи, а чи ще щось. Взагалі, повірте, дуже важко відмовляти і казати: «ні, це є порушення правил». Але я повинен так робити, і перепрошую за ці відмови.
Я викладач із майже 30-річним досвідом, і вже мав такі моменти у своєму житті. Коли вперше читав лекції на потоці (100 студентів), одна дівчина попросила зробити для неї виняток і дозволити їй скласти залік не в день заліку — у п’ятницю, — а «наступного» дня, тобто в понеділок. Так вона мала б на підготовку на три дні більше. Я подумав, що нічого страшного в такому дозволі не буде... Відразу після цього до мене прийшли ще близько 50 студентів зі словами: «ви їй дозволили, то не маєте права відмовити й нам».
Так і тут: якщо я дозволю одній дитині писати поза конкурсом, то можна очікувати, що таких охочих прийде кілька сотень, і жодному в мене не буде морального права відмовити, бо дозволив же я одній дитині! І з чернетками теж так. Є правила, давайте їх дотримуватись!
Ще раз прошу вибачення, кого я образив такою відмовою.
Висловлюйте свої коментарі, побажання, зауваження. Цей зворотний зв’язок є надзвичайно важливим!
З повагою, голова журі Богдан Рубльов (для учнів — Богдан Владиславович або пан Богдан).
